ВДЯЧНІСТЬ: Спасибі за хліб і увагу
Надзвичайно важко бути самотнім у старості, коли сиплеться, мов пісок різь пальці, здоров'я і врешті вік та недуги звужують світ до меж власного двору, а то й за поріг хати не випускають. Так сталося і зі мною, я на власному гіркому досвіді відчула, наскільки важливе звичайне людське спілкування, увага, просто добре слово і небайдужість. Цього чекаю щодня і радію найбільше, коли випадає нагода побачитися з сусідами, хтось завітає на коротку гостину.
Особливо вдячна я підприємцям з Носівки, подружжю Валерію та Тамарі Лисакам, які возять у наше село хліб та здобну випічку. Я не завжди маю змогу навіть на вулицю вийти їм назустріч. І як же приємно, що вони ніколи не минають моє подвір'я, приносять хліб прямо в хату і неодмінно завжди питають, як моє самопочуття, настрій, розкажуть, що нового діється навколо. Розмова ця вже стала у нас традиційною і хоч не займає багато часу, зате наповнює світлом мою оселю, підбадьорює і дарує відчуття затишку.
Я почуваюся між людьми, незабутою, а це так само життєво важливо, як і хліб. Тож велике спасибі вам за небайдужість, дорогі мої Валерій і Тамара, нехай ваше добро повертається вам сторицею.
Олександра МАЗУР
інвалід I групи, с. Ясна Зірка