До свята завжди хочеться говорити і згадувати тільки хороше, що наснажує, а не пригинає важкою ношею. Її й так несемо у щоденні, стомившись до неможливості від зубожіння і негараздів, з відчуттям, що не йдемо вперед, а продираємось крізь хащі випробувань